M4A1 — один із найвідоміших американських військових карабінів сучасності. Однак зброя, що надійшла на озброєння у 1990-х роках, суттєво відрізняється від тієї, яку солдати та сили спеціальних операцій використовують сьогодні. Її розвиток зумовлений постійною проблемою: як зберегти компактність M4, одночасно забезпечивши стійкість до значно вищого темпу стрільби під час бойових дій та інтенсивних тренувань.
Американська армія офіційно прийняла на озброєння M4 та M4A1 15 серпня 1994 року. Основною відмінністю була система управління вогнем: стандартний M4 мав режим стрільби чергами по три постріли, тоді як M4A1 — повністю автоматичний режим. M4A1 також мав верхню пласку планку (flat-top receiver), що забезпечувала стандартизовану базу для встановлення оптики та іншого обладнання.
Ствол став ключовою проблемою
Найбільш значущим удосконаленням M4A1 став ствол. Бойові дії можуть довести будь-який елемент до межі і за її межі. Солдатів навчають дотримуватися дисципліни вогню, щоб запобігти перегріву. Однак, коли солдати борються за своє життя в екстремальних умовах, зброя піддається максимальним навантаженням, що перевищують її розрахункові межі. Оператори SOCOM вели вогонь зі своїх карабінів зі швидкістю, значно вищою за ту, яку міг витримати легкий ствол карабіна. Розслідування виявило, що тривалий автоматичний вогонь міг призвести до надмірних температур, втрати цілісності ствола, його деформації та, зрештою, до виходу з ладу.
Армія та Colt тестували стандартну конфігурацію M4, досягнувши небезпечного термічного стану приблизно після 540 пострілів зі швидкістю близько 90 пострілів на хвилину, а відмова ствола ставалася приблизно після 596 пострілів за таких екстремальних умов. Це були навмисно жорстокі умови стрільби, а не типове використання піхотою.
Рішенням стала розробка важкого ствола від Rock Island Arsenal, створеного для потреб SOCOM приблизно у 2001 році. Він став широко відомим як ствол M4A1 SOCOM. Важливо, що він зберіг довжину 14,5 дюймів та передбачав кріплення для гранатомета M203, незважаючи на значно більшу масу від ствольної коробки до газблоку. Можливість не використовувати кріплення для M203 для встановлення важчого, міцнішого ствола та покращення гармоніки та практичної точності була втрачена.
Важчий профіль значно підвищив стійкість до нагрівання. У опублікованих даних тестування кількість пострілів, після яких відбувався “cook-off” (випадковий постріл через перегрів патрона в патроннику), зросла приблизно зі 170 до 205. Порівняно з цим, показник відмови ствола за тих самих екстремальних умов стрільби зріс приблизно з 596 до 930 пострілів. Це суттєве поліпшення термічної витривалості, але важливо не плутати це з пропорційним збільшенням загального терміну служби ствола. Тестування конкретно показало, що важчий профіль не збільшує базовий термін служби ствола; його головною перевагою була стійкість до швидкого перегріву та катастрофічної термічної відмови. M4A1 використовував важкий ствол RIA, який забезпечував у 1,7 рази більшу швидкість тривалого ведення вогню, ніж M4.
Точність ствола
M4A1 використовує важкий ствол SOCOM довжиною 14,5 дюймів, з патронником 5,56 NATO та кроком нарізки 1:7. Тестування точності Міністерства оборони показало розкид 5,6 дюймів на 100 ярдів для групи з 10 пострілів, а максимальний розкид — 7 дюймів для групи з 10 пострілів під час тесту на витривалість точності. Тест на витривалість точності проводиться в режимі повного автоматичного вогню згідно з MIL-DTL-71186B.
Термін служби
Якщо термін служби ствола M4A1 не змінився, він має бути таким же, як у M4, — близько 10 000 пострілів, хоча використання патронів M855A1 може зменшити цю цифру. Термін служби ствола значною мірою залежить від режиму стрільби, боєприпасів, температури та застосовуваних стандартів точності. Інтенсивно використовувані стволи M4A1 могли вийти з ладу (за вимірами) приблизно після 4000-6000 пострілів, тоді як стволи, що використовувалися в менш жорстких умовах, могли досягти приблизно 10 000 пострілів. Однією з цілей було збільшення терміну служби ствола.
Однією з цілей програми PIP (Product Improvement Program) було покращення терміну служби ствола; для M4 він оцінювався у 10 000 пострілів. Однак для M4A1 немає публічно доступних даних щодо прогнозованої кількості пострілів, хоча одне джерело вказує, що метою було збільшити його до 15 000 пострілів. Примітка: Заміна ствола базується на вимірюванні його зносу, а не на терміні служби за кількістю пострілів; застосовні критерії також відрізняються залежно від типу боєприпасів.
Таким чином, ствол SOCOM є розумним інженерним компромісом. Він не перетворив M4A1 на кулемет з ремінним живленням, і не подвоїв термін служби ствола. Натомість він забезпечив значно більшу термічну масу та стійкість до катастрофічного перегріву, зберігаючи при цьому компактну архітектуру M4.
Інші основні оновлення
Програма покращення продукції (Product Improvement Program) Армії США згодом впровадила конфігурацію M4A1 у звичайні армійські підрозділи. Основні зміни включали важкий ствол, групу управління вогнем повного автоматичного режиму та двосторонній запобіжник-перемикач вогню. Починаючи з середини 2010-х років, Армія переобладнала тисячі існуючих M4 замість того, щоб просто їх замінювати. Переведення на повний автоматичний режим змінило динаміку роботи зброї, що сприяло впровадженню більш важкого буфера H2 у відповідних конфігураціях.
Армія заявила, що з 1990-х років M4 отримав понад 90 інженерних змін, що підвищують його продуктивність. Сучасний M4A1 суттєво еволюціонував порівняно зі зброєю, що була представлена спочатку. На жаль, деякі елементи, зазначені у фазі 2 PIP, були, за повідомленнями, відкинуті, як-от покращена група затвора (bolt carrier group) та вільновісна цівка (free-floated handguard). Обидва елементи значно покращили б зброю, але їх було відкинуто, оскільки на той час не було достатньо переконливих доказів їхньої переваги. Сьогодні деякі відомі компанії, за повідомленнями, пропонують покращення BCG, які можуть збільшити термін служби затвора та надійність. Підрозділи SOF нарешті отримали подальше оновлення під назвою URG-I (Upper Receiver Group – Improved) і прийняли його у 2018 році. “Велика Армія” (Big Army) втратила можливість прийняти газову систему середньої довжини (mid-length gas system), яка підвищила б надійність; можливо, це з’явиться в наступному оновленні.
Результатом є не стільки єдина “модель M4A1”, скільки еволюціонуюче сімейство конфігурацій. Це, по суті, серія інженерних відповідей на реальні потреби, і Армія зрештою інтегрувала багато вдосконалень від спеціальних операцій у свій загальний парк M4A1. Ствол SOCOM залишається найважливішим удосконаленням цієї еволюції; другим за значущістю був би BCG, хоча його й відкинули. Його цінність полягала не просто в кращій точності чи довшому терміні служби. Його справжнє досягнення полягало в тому, що він дозволив компактному карабіну витримувати такий рівень швидкісного вогню, який початковий легкий ствол безпечно не міг витримати.
Оригінал статті: www.thefirearmblog.com