Взятися за перо спонукала мене одна із січневих рибалок на Рузькому водосховищі. Приїхали в район Палашкіно вчотирьох: я із сином Василем та знайомі рибалки Олександр із Миколою. Я просвердлив лунки в чотирьох місцях, підгодував їх і почав періодично переходити від однієї підгодованої «точки» до іншої, очікуючи бажаних клювань.
А мої друзі, дивлюся, швидко натягли зимові намети і усамітнилися в них. Подумки я навіть трохи позаздрив їм: сидять, мовляв, люди в комфортних умовах, ні вітру, ні снігу, та й тепліше в наметі. А я намет не брав.
Незабаром в одній із лунок поплавець сплив, я підсік і витяг першого ледаря. Потім ще й ще. Коли клювання тут скінчилося, пішов перевіряти лунки в інших місцях. Клювань більше ніде не було. Повернувся до кльових лунок. Тут знову витягнув поспіль трьох підліщиків.
Поступово з'ясувалося, що ходити по інших лунках було безглуздо, тому що в них не бачив жодного клювання. І лише одна «точка» іноді радувала око черговим випливанням притопленого поплавця. Тут я сидів до кінця риболовлі.
Ближче до полудня, коли помітно потепліло, Олександр вийшов зі свого намету і підійшов до мене.
– Як справи? – питаю його.
– Поки не бачив жодного клювання, – придушено сказав він.
Я знаю Олександра як досвідченого, класного рибалки. Не раз рибалив з ним як улітку, так і взимку. І дуже часто його улов виявлявся вагомішим за мого. А тут раптом такий прикру «облом». Як з'ясувалося, така сама картина була й у Миколи.
То в чому ж річ? Чому у моїх попутників не було клювання? Вважаю, що причина такої невдачі полягала в тому, що вони були прив'язані до своїх наметів, внаслідок чого були позбавлені можливості маневру, пошуку риби в різних місцях на цій ділянці водойми. Адже, як показує практика зимової риболовлі, для більш гарантованого успіху необхідно просвердлити і підгодувати лунки в різних місцях і бажано на різних глибинах, віддалених один від одного приблизно на 40-50 метрів. Це підвищує шанс потрапити на стоянку риби.
Так і роблять багато рибалок. При цьому, як правило, не всі підгодовані лунки однаково радують клювання риби. Зазвичай із трьох-чотирьох, а часом і з п'яти підгодованих «крапок» активно «працюють» лише одна чи дві. Ось і цього разу у мене з чотирьох підгодованих місць клювання були тільки на одній «точці». Мимоволі подумалося: якби я за прикладом моїх приятелів натяг намет над будь-якими бездіяльними лунками, то і я залишився б без улову.
Зрозуміло, я не проти того, щоб на зимовій рибалці використовувати намети. Адже під таким «наметом» набагато комфортніше – і вітру не відчуваєш, і тепло. З одного боку це добре. Але з іншого боку, є певний ризик потрапити на невдале місце і в результаті вся рибалка може піти нанівець. Як же уникнути таких неприємностей?
Все дуже просто: перш ніж ставити намет над якимись лунками, треба дочекатися перших клювань. Де почалися клювання – там і ставте свій намет. Успіх буде гарантовано. А мої приятелі Олександр із Миколою, як уже сказано, натягнули свої намети одразу, без попередньої розвідки місця лову, сподіваючись на те, що риба сама «завітає» до них. Не дочекалися цього, звідси й результату.
Але і з наметом можна ловити в різних «крапках». Для цього достатньо просвердлити лунки хоча б у двох місцях, віддалених від намету на 30-40 метрів у різних напрямках. Шанс упіймати більше риби значно зросте. Особисто я часто так і роблю. І якщо припинилися клювання в лунках під наметом, виходжу на вулицю, підходжу до однієї з крапок, опускаю в лунки снасть. І якщо риба підійшла до цього пригодованого місця, вона одразу дасть про себе знати – поплавець незабаром підніметься.
Витяг тут дві-три рибини – йду до наступної точки. І все повторюється. Скінчилися клювання – повертаюся до намету. Навіть якщо на вулиці сильно морозить, такі короткочасні виходи з намету, здається, можна легко перенести, щоб потім знову повернутись у свій теплий та затишний притулок.
Як кажуть, щоразу не доводиться. Бувають щасливі випадки, коли під натягнутим наметом без жодної попередньої розвідки одразу починається активне клювання. Запам'яталася мені рибалка, знову ж таки на Рузькому водосховищі, навпроти колишнього будинку відпочинку «Лужки».
Так от, того дня морозець зашкалював за 15 градусів і ми з сином Андрієм, щоб не мерзнути, просвердлили лунки і одразу натягли намети, без жодного очікування попередніх клювань. Глибина – близько 10 метрів. Підгодували лунки дрібним «брудним» мотилем без жодних добавок типу панірувальних сухарів. Клювання почалися відразу.
О, то була не рибалка, а казка! Я ледве встигав насаджувати мотиля та витягувати чергову рибу. Впіймав тоді 8,7 кілограма досить великих підліщиків. Але такий успіх, вважаю, скоріше приємний виняток із правил. Правило, повторюю, полягає в тому, що треба дочекатися перших клювань, а потім уже ставити намет.
Звичайно, коли добре знаєш рельєф дна водойми і рибалив на давно перевіреному місці, то можна відразу поставити тут намет, не чекаючи перших клювань. Але й у такому разі успіх рибалки не завжди гарантовано. Адже риба не стоїть на одному місці, вона може поміняти стоянку в залежності від погодних умов, що змінилися, особливо різкої зміни атмосферного тиску. Нерідко й у мене траплялося, коли після вдалої риболовлі тижневої давності на тих же лунках вкотре взагалі не бачив клювань.
Так, дуже рятує намет у негоду холодну погоду. Але в мене склалося враження, що деякі рибалки просто не мислять для себе зимову риболовлю без намету, незалежно від погодних умов. Буває, на вулиці чудова тепла, сонячна погода, просто душа радіє. Хочеться насолоджуватися такою погодою, всіма грудьми вдихати свіже повітря. А дивишся – деякі рибалки все ж таки натягують намет і забираються до нього. Постає питання: яка необхідність у наметі в таку чудову погоду? Дається взнаки сила звички? Для мене це незрозуміло.
Зізнаюся, особисто я почуваюся в наметі дуже скуто й сором'язливо. Чомусь у ній у мене завжди виникає проблема з ліскою, що витягається з лунки: то вона чіпляється за черпак, то ще за щось і часто плутається. А одного разу поспіхом викинув знятого з гачка підліщика на ліску, що лежала кругами, і слизова риба, що тріпалася, так безладно намотала на себе тонку волосінь, що її довго довелося розплутувати, втрачаючи дорогоцінний час.
Нічого подібного не трапляється на відкритому повітрі, коли можна без будь-яких неприємних наслідків відкидати волосінь, що витягується, вбік або коли легкий вітерець відтягує її вперед. І є повна свобода дій, можливість періодично переходити від лунок до лунок, очікуючи бажаних клювань. Тому наметом я користуюся лише у виняткових випадках, коли сильно підтискають погодні фактори.
Висновок зі всього сказаного напрошується один: так, добре і затишно сидіти в наметі, коли на вулиці холодна погода. Але нічого хорошого немає, коли намет перетворюється на своєрідний обов'язковий атрибут, навіть якщо стоїть сприятлива тепла погода. Адже надмірно прив'язаний до намету рибалка, як уже сказано, може залишитися і без улову.
Source: www.ohotniki.ru