Відкриття сезону полювання на болотяну, польову та водоплавну дичину в загальнодоступних мисливських угіддях Калузької області цього року розпочалося 8 серпня. А з 15 серпня дозволено полювання й на птахів лісової зони — рябчика та вальдшнепа.
Перші виїзди на полювання показали: дичина є. Ті, з ким вдалося поспілкуватися, підтвердили, що їхні очікування виправдалися, навіть попри те, що мігруючі стаї птахів ще не пройшли через регіон. Проте, виникали й запитання, на які я спробую дати відповіді.
Одне з них надійшло від молодого мисливця Володимира К. з Московської області. Він поскаржився, що поки не має мисливського собаки, тому його полювання на качок не завжди бувають вдалими. Нерідко трапляється, що підстрелена качка, яка впала, потім не знаходиться. Він попросив, по можливості, поділитися досвідом такого полювання.
Відповідаю. Володимире, щодо вашого запитання в соцмережах та на нашому ресурсі є багато інформації, можете почитати. Я ж розповім лише про кілька випадків із власного досвіду. Мені пощастило полювати на качок з підходу в різних угіддях: на Нижній Волзі, в Приморському краї, на Західній Україні, а також у Саратовській та Калузькій областях. Переважно полював на крячків, свиязів, чирків, а також на сірих качок та широконосок, які в ті часи були дозволені майже повсюди. Іноді вдавалося підстрелити й пір’ястих, що плавали біля берега та в затоках водойм.
У цьому допомагали уроки, які дали дідусь і батько, їхні друзі, а також подальший особистий досвід. Як мене вчили ще в юності, таке полювання буває успішним до певного часу. Зазвичай, воно триває з перших днів відкриття мисливського сезону протягом місяця-півтора. Доки старші качки не перелиняють, а молоді цього року не зміцніють. Звісно, таке полювання можливе й тоді, коли качки, налякані пострілами та шумом на початку сезону, набудуть досвіду, обережності й перестануть цілий день проводити в заростях очерету та водній рослинності. У цей період, а також ближче до їхнього відльоту на зимівлю, успішні полювання можливі, перш за все, у вітряну погоду. Саме вона дозволяє підійти до качок на дистанцію впевненого пострілу.
Цього року, наприклад, у Калузькій області дозволено полювати на таких качок: кряква, свійська, чирок-тріскунок, чирок-свистунок, звичайний гоголь, великий крохаль, довгодзьобий крохаль, луток, червонощокий нирок, червононосий нирок, хохлата чернь, морська чернь, турпан, синьга, морянка, огарь і пеганка.
Зауважу одразу, що не всі ці види качок мешкають у регіоні, багато з них зустрічаються лише під час міграцій. Ви, мабуть, читали Правила полювання, тому базові знання про качок маєте. Тому я зупинюся лише на тих, хто мешкає в цьому регіоні і на яких тут можна полювати. Вважаю за потрібне надати дуже коротку інформацію про цих качок.
Кряква – дуже схожа на домашню качку. Голова чорно-зелена, від інших річкових качок відрізняється більшими розмірами та синім дзеркальцем. Мешкає в різних водоймах із багатою рослинністю, зустрічається, зокрема, і в затоплених лісах.
Свійська – качка середнього розміру, яку часто можна зустріти як поодинці, так і парами чи зграями на воді або біля неї. Мешкає в озерах із відкритою водою, порослих травою берегах та великих річкових затоках. Рідко пірнає.
Чирок-тріскунок – удвічі менший за качку, від інших чирків відрізняється тьмяним забарвленням із білими цяточками. Мешкає в різних водоймах із багатою водною рослинністю. Тримаються парами, поодинці та зграйками.
Червонощокий нирок – досить велика качка. Восени їхній червоно-коричневий колір замінюється на рудувато-бурий, а зоб і груди – бурі. Дзьоб сіро-блакитний із чорним кінчиком. Від черні відрізняється червоно-коричневою або рудою головою. Мешкає на річках та озерах із заростями очерету. Тримаються поодинці, парами та зграйками.
Звичайний гоголь – трохи менший за домашню качку. Восени самець і самка сіро-бурі. Від черні відрізняються білою нижньою частиною тіла та білою плямою біля основи дзьоба. Мешкають на лісових озерах та річках. Тримаються парами, поодинці та зграйками. Дуже добре пірнають.
Хохлата чернь – качка середніх розмірів, у осінньому забарвленні чорний колір замінюється на сіро-бурий. Від морської черні відрізняється чорною спиною. Мешкає на озерах та в широких заплавах річок лісової смуги.
Часто, в перші дні відкриття сезону, обходи місць проживання качок не приносять задоволення. Качки є, але зриваються, не даючи зробити впевнений постріл. На багатьох водоймах здається, що їх взагалі немає. Але такий висновок нерідко виявляється помилковим. Мені, як і багатьом друзям-мисливцям, доводилося в цьому переконуватися.
Якось, ще в молодості, на Нижній Волзі, під час осіннього прольоту, я прийшов до вже неіснуючого озера Никоноровського. Тихо підійшов до одного з плес, де не раз бачив качок. Ті, хто побував тут кілька днів тому, також розповідали про це. Тихо підійшовши до краю очерету, приготувавшись до пострілу, я завмер. До болю в очах вдивлявся крізь очерет і слухав.
Через кілька хвилин я зрозумів, що качки звідси або відлетіли, або перепливли на інші заводи. Не крякають і не злітають. Але, щоб перевірити, став тихо постукувати по прикладу рушниці, потім, уже не соромлячись, як слон, почав тупцяти на місці. Нічого. Повісивши рушницю на плече, я розвернувся, щоб піти. І в цей момент, за спиною шум, і качки почали злітати. Не втримавшись, я вистрілив у них. Звісно, не влучив. І таке траплялося не тільки зі мною. А що, власне, сталося? Та нічого особливого. Просто, як кажуть досвідчені мисливці, не вистачило досвіду та вміння, а качки мене перехитрили.
Багато разів я переконувався й у тому, що навіть якщо вдалося дуже тихо підійти до заболоченої ділянки, протоки, де, здавалося б, качок бути не може, а їх там не виявилося, це ще не означає, що їх там немає. Знаючи це, я потім довго стояв, готовий до пострілу, виглядаючи завмерлу качку. Оглядав протилежний край очерету та невисокий очерет посередині плеса. Але нічого не відбувалося. Порожньо, немає качок, незважаючи на те, що на плесі плавають качині пір’їнки. Від батька та інших мисливців я знав, що можливо, качки, скинувши тут своє пір’я, просто не злетівши, відпливли…
Пам’ятаю, якось довго йшов берегом річки Єлань. Качки були, але зривалися, не даючи пострілу, зі стариць та заток. Потім річка почала вигинатися, звузилася, а затончики замінилися лише метровою чистою водою між очеретом. Потім я підійшов до місця, де річка робила своєрідну петлю. З одного берега, висота була на десяток метрів вищою, ніж на тому, де я йшов. Прийшла думка, що тут навряд чи можуть бути качки. дійшовши до середини цієї «петлі», я зупинився без жодної причини…
І за мить, метрів за двадцять від мене, спереду, а потім і ззаду, качки почали злітати свічкою в небо. Моя рушниця була готова до пострілу. Тримаючи її біля плеча, я повів за однією і вистрілив. Одна впала, одразу ж цілився в іншу. У скронях застукало – «королівський дубль». Два постріли – дві качки. Перезарядив, обережно підійшов до місця, куди впали мої качки. І за півгодини виходив увесь цей ділянку, як мені здавалося, вздовж і впоперек, але жодної підстреленої качки не знайшов…
Відкриття полювання в Калузькій області на великому зарибленому озері. Першим же пострілом на ранковій зорі я зняв чирка. Він впав приблизно за двадцять кроків. Чутно сплеск, швидким кроком, буквально проломлюючись крізь очерет, я пішов його забирати. Підійшов, бачу в рясці пляму, де впала моя качка. Але її немає. Потім хвилин за десять я витоптав цю ділянку… І нічого. Підійшов мисливець зі спанієлем, дізнавшись про мою проблему, відправив на пошук свого собаку. Вона чомусь пішла не у воду, а по берегу в бік від місця, де впав чирок. Ще за кілька хвилин вона з’явилася і передала чирка своєму господареві. Він був ще живий, підранок…
З часом розумієш, що без помічниці, яка працює по пернатій дичині – собаки, знайти підстрелену птицю дуже важко. Річ у тім, що більшість качок на початку мисливського сезону, якщо є можливість, не злітають, а відпливають від мисливця. Навіть легко поранені. Тому далеко не завжди вдається її потім підняти на постріл.
Качка, яка підбита не чисто, теж не завжди буде бити крилом по воді й чекати на вас. Якщо є можливість плисти – відпливе. Якщо є можливість вийти непомітно на берег, то піде від води, а потім уже й затаїться…
Якось на полюванні в Примор’ї, поспішав уздовж каналу рисового чеку до річки, що впадала в найближчу морську затоку. Збоку, раптово, звідкільсь підлетів крякач, вистрілив по ньому, як слід. Чув, як він плюхнувся за очеретом у воду. Підбіг, а його ніде немає. Відійшов і ще хвилини стояв нерухомо, готовий до пострілу. А потім, раптом серед очерету з’явився мій підранок. Звісно, мені розповідали, що підранок качки може одразу ж сховатися під ряску або затаїтися серед очерету, а іноді й під водою. Але перебувати там без “дихального апарату або аквалангу” довго вона, навіть тримаючись дзьобом за очеретину, не зможе. Спливе, а потім спробує покинути це місце. Буває, що й пірнувши під воду, вона все одно намагатиметься втекти від мисливця.
І ще одне, про що не можна забувати на полюванні з підходу – правила безпеки. Після закінчення ранкової зорі, займатися полюванням на качок з підходу можете не тільки ви. Усі мисливці – різні. Вони й полюють по-різному, по-різному ставляться до питань безпеки на полюванні. Бувають і такі, що намагаються підлаштуватися під вас і, залишаючись непомітними для вас, взяти качку, що ви спугнули. Часто вони йдуть приховано.
Тому пам’ятайте про те, що за кількістю нещасних випадків на полюванні, полювання з підходу – одне з перших. Не стріляйте по птаху нижче, ніж 2,5 метра, як вимагають Правила полювання.
Ну, ні пуху Вам, ні пера!