Цей вид горіха реалізується вже підготовленим до вживання, проте, якщо б ви побачили його в первісному вигляді, можливо, не мали б бажання його спробувати. Оскільки кеш’ю – це не лише горіх, а складова частина… плоду!
Кеш’ю росте та дає врожай
Кеш’ю, чи анакардіум західний (лат. Anacardium occidentale) – дерево, яке успішно росте в тропічних широтах. Його походження – Східна Бразилія, і місцеві жителі швидко знайшли йому використання. В діло йшло все: листя, кора, суцвіття, плоди, корені. Але спочатку основною смакотою довгий час були не горішки, а… те, до чого вони прикріплені.
Кеш’ю – унікальний випадок, коли споживна частина рослини виглядає зовсім не так, як можна було б припустити. Те, що ми називаємо “яблуком кеш’ю”, насправді зовсім не фрукт, а потовщене квітколоже. Воно соковите, має кисло-солодкий смак, трохи в’язке та дуже волокнисте – місцеві жителі величають його “акажу”. Саме від цього слова бере початок “кеш’ю”, дещо адаптоване на європейський манер.
Проте транспортувати ці “яблука” неможливо – вони псуються дуже швидко, за лічені години. Тому їх відразу переробляють на сік, конфітюр, наливку, солодощі або цукрують, перетворюючи на цукати.
Чому кеш’ю не продають в оболонці?
Сам горіх – це не просто горіх, а зерно, заховане в міцну оболонку. Однак всередині неї знаходиться не щось корисне, а корозійна, жирна анакардова кислота.
Вона настільки сильна, що може викликати опіки шкірного покриву та слизових. Саме тому кеш’ю ніколи не продають в оригінальній шкаралупі – її необхідно обережно видаляти, а самі горіхи піддавати термічній обробці.
Оболонці кеш’ю також знайшли застосування: з неї виготовляють гальмівні накладки, антикорозійні засоби захисту та навіть медикаменти. Отже, цей горіх зміг проявити себе як у гастрономії, так і в автомобільній індустрії.
Тому наступного разу, коли будете класти до рота черговий солодкуватий горішок, згадайте: ви споживаєте частину екзотичного плоду, чия зовнішня оболонка, ймовірно, в цей самий момент допомагає зупинятися чиємусь автомобілю на світлофорі.
Поділитися